Ще пам’ятає світ епоху давніх літ,
І войовничий Ефеса розбрат,
Де залишив на віки дивний слід
Нікому не відомий Герострат*.
Що з літ дитячих мріючи про славу,
Не боячись всеокої Феміди,
Зробив «во славу» свою чорну справу-
Спаливши храм Богині Артеміди .
І слава Герострата розросталась,
Прошпиливши враз товщі всіх віків:
Не зникла, не стекла і не стопталась
Й прийшла епохою у світ руйнівників.
А скільки нині новітніх Геростратів,
Прапращурів подібних палію,
Убивць і паразитів, горлохватів
В країні «славу» народжують свою.
Вони все рушать, що створено не ними,
Вони одвічні своїх бажань раби.
Веде їх «слава» дорогами земними
Та приведе до спільної ганьби.
*Герострат (грец. Ηρόστρατος) — мешканець Ефеса, що спалив храм Артеміди у своєму рідному місті 21 липня 356 року до н. е. для того, щоб, як він зізнався під час катування, його ім'я пам'ятали нащадки. Спалений храм пізніше було замінено новим, який став одним із Чудес світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2021
автор: Віталій Поплавський