Душа сивіє повільно...
Коли їй холодно й страшно,
Коли відсутні обійми,
На тілі не має мурашок.
Коли вже не хочеш уваги
І ніжності теж не хочеш,
Не маєш уже наснаги,
Ти слів головних не шепочиш.
Коли смак втрачає кава
І впевненість враз втрачаєш,
Коли не така вже й ласкава
І очі ти вниз опускаєш.
Коли до людей не тягне,
Бо наскрізь ти їх бачиш,
Коли ти нічого не прагнеш
І навіть нічим не завдячиш.
Душа сивіє безмовно...
Без криків, істерик, скандалів,
Без галасу...безумовно,
Без битих в підлогу бокалів.
Без з'ясування відносин,
Тихенько собі сивіє,
Ніби вчиняючи злочин -
Потім ночами виє.
Душа сивіє завчасно...
Коли їй холодно й страшно,
Коли відсутні обійми,
На тілі не має мурашок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908257
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2021
автор: Франко Наталія