Чи зупинився час?
Його немає.
У пам'яті картини виникають
Минулих днів
Й згасають,
Коли свій погляд внутрішній
Від них відвів.
Емоції і почуття
Шарами
Складають товщу
Нашого життя.
Ті образи,колись такі яскраві
Стають туманами,
Бліднішають і вдалині
Немов проказують:
-Ні-ні!
Зостав собі і сонце, і росу,
Зостав собі земну красу.
Ми лиш туманами
В твоїй уяві пропливемо
І геть підемо
У ті світи,
Де бути зараз не можеш ти.
І не журись,
А тихо Тому помолись
Хто цей туман
І ці світи створив.
Ми разом в ньому:
Я і ти,
Хоч і розведені мости.
...Вогонь життя горить і не згасає.
Ми іскри від вогню.
Вогонь палає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2021
автор: NikitTa