Від розпачу спасає лиш молитва:
О, Господи, зневіру нам прости,
Коли життя стає мов поле битви
Свій хрест як Ти, достойно пронести.
Ти милосердний, а ми грішні люди
І Ти один знаєш останній час,
Дорогами життя ми часто блудим
Ти терпеливий, ти прощаєш нас.
Ти стукаєш в наші серця й чекаєш,
Що кожен з нас покається в гріхах,
Та більшість не на Тебе уповає
І не любов - гординя у серцях.
Я знаю, будеш кожного судити,
І кожний відповість за справи всі,
Але Ти смерттю зміг нас відкупити
Любов"ю на Голгофському хресті.
Галиина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2021
автор: синяк