Знов засріблились, білосніжні замети
Я поміж них, напевно могла б замерзти
Твій погляд й моя рука в твоїй руці
Тепло і ніжність назло зимі - розлуці
Вогонь в каміні здіймається доверху
Поміж дровин тонких , не наганя страху
Лиш загадковість в нім та до очей іскрить
В раптовім спалаху стріляє і тремтить
Як почуття, що між нас завмерли на мить
Вже від самотності, сердечко не щемить
Мов промінь сонця , душі освітив сяйвом
Коханий, любий, тож нам так добре разом
Хоча сповитий березень в сніжній імлі
Цьому промінню порадіймо і весні.
13.03.2021р
Вірш до
картини з інтернета
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2021
автор: Ніна Незламна