[b] [i]Весняно-сніжна коломийка.[/i] [/b]
Ве́снонька, миле́сенька, де ж ти забари́лась ?
Талою водою, зра́ння, хіба ж ти не вмилась ?
Може ти із теплим вітром вчора посвари́лась?
Чи тобі зимова казка дуже полюбилась ?
Бо з хмарка́ми дру́жишся, що́дня їх вітаєш,
Вітруга́н, такий холодний, в гості заклика́єш,
З сонечком мабу́ть сьогодні зо́всім розсвари́лась!
А весня́на тепла днина, ма́буть, заблудилась .
Півні вже давно пропі́ли, да́вай прокидайся !
З ме́рзлою земе́лькою, ско́ріш, привітайся,
З сонечком, на небокраї, зранку помири́ся
На весня́ні дивні втіхи, ти, не поскупися !
Ми тебе́ так довго ждали, от і дочекались !
Пта́шок перелі́тних радо, з ви́рію діжда́лись !
Про́ліски давно розквітли, зеленіє жито,
Бу́дем ра́зом в ку́пі жити, в лю́бощах, до літа !
Тож давай, рідне́сенька, сили набира́йся,
З ненави́сним Лю́тнем Зимним, ско́ріш розлуча́йся!
12.03.2021 р.
Фото https://img.depo.ua/745xX/Mar2016/99600.jpg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2021
автор: Родвін