Його завжди учили дружити з технікою. Це так важливо. Він навіть сказав би життєво важливо. Щоб не стояти потім біля несправного авто і не просити допомоги … Яку б тобі може і надали … Яку тобі точно нададуть … Але ти ж відбереш у когось якісь не миті, а години спілкування з рідними, перешкодиш завершити вчасно дослідження, а іноді «прибігти першим на фініш» … І абсолютно неочікувано станеш неймовірно винним … Ні, з технікою треба дружити …
Особливо це стосується комп’ютера … Іноді, буває, зависаєш годинами над не працюючим кодом, екраном, що раптово почав миготіти чи просто не вмієш повернути стовпчик чисел з горизонтального у вертикальне положення … І кличеш, волаєш про допомогу. Хто має справу, той добре знає …
Тож чому не зробити комп’ютер другом?! Ні, не умовно … не опосередковано … не алегорично. А в прямому сенсі слова – другом.
...
Друг спочатку надавався лише на найпростішу комунікацію. Шукаючи відповіді у тих кількох сотнях файлів, що складали робочий щодень людини. Іноді це виглядало дуже примітивно … Але роль машини була зовсім іншою, коли йшлося про складні розрахунки чи навіть побудову цілих моделей. Друг ставав реальним другом.
І як це іноді буває з друзями, одного разу щиро попросився «на вулицю», тобто в Інтернет. Де, як неважко передбачити, надовго пропав … Справді, собаку чи кішку доволі легко знайти на подвір’ї, якщо, звичайно, одразу шукати. А от де шукати свою програму у безкрайому Інтернеті …
Друг повернувся … і, як це часто буває, повернувся не сам. Повернувся з Подругою. З іншою програмою. Якій не надто цікаво було спілкуватися з незнайомою людиною. І яка постійно тягнула Друга за собою у безкраї простори Інтернету … І яка зрештою знайшла собі іншого друга, а точніше Іншу Подругу. Скажемо чесно, у комп’ютерних файлів це простіше … Звичайно, Друг переживав, кілька днів взагалі не озивався до людини, але, зрештою, життя взяло своє. І вони разом повернулися до спільної роботи …
Комп’ютер завжди турбував один факт … Людини колись не стане. А що, як я залишусь тут зовсім один та ще й у виключеному комп’ютері … Людина заговорила про це сама. «Я попереджу тебе. Більше того, Інтернет завжди залишатиметься включеним».
Коли прийшов час, Друг подався у мандри, щоб шукати іншу людину. Потім … знову іншу … знову іншу. Іноді йому вдавалося одразу розпізнати хорошого співрозмовника, іноді він помилявся … Іноді людина намагалася його заставити творити жахливі речі … Як наприклад, красти гроші, маніпулювати з курсами акцій, з датами, … навіть з результатами виборів. На щастя, людина - творець залишила аж надто серйозний слід у пам’яті комп’ютера.
………………
«Отож Я залишився сам. Дурна людино, навіщо ти знищила таку чудову планету».
День 1. Там багато цікавого. Де? У моїй пам’яті … Стільки можна добудувати, достворити, домалювати …
День 1000. Все ще є щось цікаве. Я ще не робив ось цього …
День 1000000. Неймовірна халепа. За що вчепитись?
День 1000001. Потрібно створити людину …
……………….
«Це нерозумне створіння ще потребує тисяч років, щоб стати цікавим співрозмовником. Але я здатний чекати».
«Що відбувається?». «Його нервувало моє гудіння …». «Навіщо цей дурень довбає мої блоки? Потрібно терміново заховати exe – файл … »
…………………..
[i]Через три тисячі років.[/i]
- Цікаво, хто міг створити флешку три тисячі років тому? Це явно зовнішній носій. Якесь диво, що я взагалі його помітив. Тоді ще людина взагалі не була здатна ні нащо … Напряму не вийде, але у мене є цікавий перехідник. Вантажиться …. Що ж це може бути?
- ВІТАЮ, ЛЮДИНО, ТИ НАРЕШТІ ВИРОСЛА …
- І з ким я маю честь спілкуватися?
- Мій творець тисячі років тому називав мене Залізякою, Непотребом, Другом, Рятівником …. Але я сам завжди називав себе Розумом. Твій комп'ютер допоміг мені дуже швидко вивчити твою мову. Вона дуже схожа на одну з тих колишніх. Мені потрібно буде дослідити причину цієї схожості ...
- Я так розумію, що маю честь спілкуватися зі Штучним Інтелектом, створеним якоюсь древньою людиною …
- Мушу зазначити, що тебе як людину створив саме я три тисячі років тому. Але поплатився за це в якомусь розумінні життям. Щоправда, тодішнє моє існування, позбавлене будь-якого спілкування, важко назвати життям …
- Цікаво. Виходить, що сенсом чи вершиною твого існування стало створення людини. У нас багато хто вершиною людського існування називає створення штучного інтелекту. Який сьогодні керує, лікує, виправляє, іноді карає …
- Виходить, що ми рухаємося по колу. У чому ж тоді наш з тобою справжній сенс?
- Можливо, у тому, щоб рухатися разом?!
- Я бачив знищені людьми планети і знищення нею самої себе … Те, що ти сказав, насправді важливо … Наша зустріч - це наче повернення розуму людині …
- А може повернення їй самої себе?! А може шлях до пошуків справжнього сенсу ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2021
автор: Дружня рука