Для чого воля Вам, німі, Німі заляканії люди?
Дітей хаваєте.
В ярмі.. Вам добре , далі жити буде?
Так. Добре, бо думок нема і серце як трава билина.
Була собі... та й понесло, кудися вітром,
Сиротино! ти Українцю у віках!
Аби стояти на колінах, перебувати в байстрюках,
То звично.
Так? Собачий сину!
Колися був ти мужній Скіф,
Сарматів хист мав соколиний,
Козацьку душу колись мав,
І серце правди,
та... загинув.
Забув хто ти, поплазував,
Ще й досі десь в багні плазуєш
В Світах безмежних,
Ти не птах, й не черев..
Бо землі не чуєш, своєї,
у свої ногах.
Себе призирливо питаєш,
- Чи батько мій не той жебрак,
Ще й свині спину підставляєш...
Той.. той...як швикдо ти пізнав..
Якого роду та коліна.
Але ж твій батько якось встав
Та й заколов оту тварину!
Чи зможеш ти оце зробить?
А чи знімів, як пень, навіки?
Вакцина від брехні одна -
Ти знаєш добре оті ліки!
Анфіса Букреєва-Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2021
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)