Цей світ народився в сорочці.
Поторочена червоним, зажурена
Чорним,
Ставала то брунатною,
То смугастою із номерним знаком
Замість імені.
Лише в маминих руках
Біліла.
Та й то недовго.
Цей світ розлучає,
Даючи надію, що в іншому вимірі
Зустрінемося під звуки
Грому
Й не впізнаємо одне одного,
Бо ніщо так не втомлює,
Як вічне повторення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2021
автор: Олена Ганько