Давай разом, лиш ми одні є

Ти  знаєш,  відпускати  тебе  зовсім  не  хотіла
Я  знов  відчула  це...  У  мене  знов  з'явились  крила.  
Надії,  що  давно  потухли  знов  почали  щось  давати
Напевно  все  ж  я  десь  там  є...  В  думках  і  серці  в  мене  свято.  

Ти  знаєш  прокидатись  біля  тебе,  ніби  оживляє
Тебе  тримати  хочу  сильно,  в  руках,  ногах  тебе  сплітаю.  
Ти  завжди  теплий,  дуже  теплий,  місцями  навіть  гарячіше
Я  відчуваю,  що  з  тобою  любити  зиму  можна  більше.  

Ти  знаєш  бути  поруч  тебе  уже  насправді  всього  варто  
Відчути,  як  мене  цілуєш,  як  все  мені  розкажеш  ладно.  
Показуєш  свою  увагу  нехай  по-своєму,  так  мило
Тебе  в  долоні  хочу  взяти  і  показати,  все  чесно  й  сміло.  

Ти  знаєш,  я  вже  не  соромлюсь  себе  тобі  всю  відкривати  
Раніше  я  іще  ховалась,  здавалось  не  захочеш  мати.  
Усе  твоє,  душа  і  тіло,  повільно  можеш  все  вивчати  
В  години  спокою  і  віри  візьми  мене  й  почни  кохати.  

Ти  знаєш  я  іще  захочу  тебе,  захочу  всі  надії  
Якщо  нам  добре  навіть  спати,  то  як  ми  можемо  на  ділі.  
Ми  вже  відкриті,  показали  усі  бажання,  усі  мрії  
Чого  ж  тоді  іще  чекати,  давай  разом,  лиш  ми  одні  є...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: ІраБо