Шевченко Тарасу Григоровичу 207 літ з Дня народження

ЛІТЕРАТУРНИЙ  КАЛЕНДАР

207  річниця  від  дня  народження

9  березня  1814  року  народився  Тарас  Григорович  Шевченко  –  поет,  прозаїк,  художник,  етнограф,  громадський  діяч

Цікаві  факти  про  Т.  Шевченка
Основну  освіту  Кобзар  здобув  лише  за  2  роки  в  церковно-парафіяльній  школі.  Багатьма  знаннями  поет  зобов'язаний  баронесі  Софії  Григорівні  Енгельгардт,  яка  навчала  його  польської  та  французької  мов.
З  47  років  життя  в  Україні  Шевченко  провів  лише  15  років.
2500  рублів-еквівалент  45  кілограмів  срібла  —  саме  стільки  було  витрачено  на  викуп  поета  з  кріпацтва.  Заробити  таку  фантастичну  суму  зміг  Карл  Брюллов,  написавши  портрет  Василя  Жуковського  і  продавши  його  на  аукціоні.  За  деякими  даними,  частина  грошей  була  надана  імператорською  сім'єю.  400  рублів  виділила  сама  імператриця  Олександра  Федорівна  і  по  300  рублів  —  спадкоємець  престолу  Олександр  II  і  княгиня  Олена  Павлівна.
За  життя  Т.  Шевченка  більше  цінували  як  художника,  ніж  як  поета.  Він  був  улюбленим  учнем  Карла  Брюллова,  а  в  1860  році  був  удостоєний  звання  академік  гравіювання  Імператорської  Академією  мистецтв  за  гравюру  по  картині  Рембрандта  Притча  про  працівників  на  винограднику.
Збереглося  835  художніх  робіт  Шевченка,  ще  майже  300  Загублені.
Поет  завжди  одягався  досить  модно,  так  як  добре  заробляв  в  Петербурзі,  будучи  успішним  портретистом.  У  своєму  щоденнику  він  писав  про  величезне  задоволення  від  придбання  гумового  плаща-Макінтоша  за  100  рублів,  що  було  значною  сумою  для  того  часу.
Поезію  Тараса  Шевченка  перекладено  більш  ніж  сто  мовами  світу.  Серед  них-японська,  корейська,  арабська  та  міжнародна  мова  есперанто.  Найбільше  перекладів  було  здійснено  російською,  німецькою,  польською,  англійською  мовами.
Найвідомішій  книзі  Шевченка»  Кобзар  "  у  Черкасах  присвячено  цілий  музей.  За  час  життя  поета  Кобзар  перевидавався  4  рази,  а  за  часів  СРСР,  його  тираж  налічував  8  мільйонів  копій.
Найменше  у  світі  видання  Кобзаря  розміром  близько  половини  квадратного  міліметра,  що  менше  макового  зернятка.  Створив  його  український  майстер  Микола  Сядристий.  Гортати  сторінки  збірки  можна  лише  кінчиком  загостреного  волоска  через  їх  неймовірно  крихітного  розміру.
За  життя  Тарас  Шевченко  не  писав  тексти  для  пісень.  Вже  після  смерті  автора  багато  його  творів  покладено  на  музику  відомими  композиторами:  Миколою  Лисенком,  Модестом  Мусоргським,  Петром  Чайковським,  Сергієм  Рахманіновим.  А  вірші"  Думи  мої,  думи  мої","  Заповіт","  Реве  та  стогне  Дніпр  широкий  "  стали  народними  піснями.
1384  пам'ятники  Кобзареві  встановлені  на  території  від  Бразилії  до  Китаю.
Його  ім'ям  назвали  один  з  кратерів  на  Меркурії.  Діаметр  кратера  -  143  км.


         *        *        *

Ми  вкупочці  колись  росли,
Маленькими  собі  любились.
А  матері  на  нас  дивились
Та  говорили,  що  колись
Одружимо  їх.  Не  вгадали.
Старі  зараннє  повмирали,
А  ми  малими  розійшлись
Та  вже  й  не  сходились  ніколи.
Мене  по  волі  і  неволі
Носило  всюди.  Принесло
На  старість  ледве  і  додому.
Веселеє  колись  село
Чомусь  тепер  мені,  старому,
Здавалось  темним  і  німим,
Таким,  як  я  тепер,  старим.
І  бачиться,  в  селі  убогім,
Мені  так  бачиться,  нічого
Не  виросло  і  не  згнило,
Таке  собі,  як  і  було.
І  яр,  і  поле,  і  тополі,
І  над  криницею  верба.
Нагнулася,  як  та  журба
Далеко  в  самотній  неволі.
Ставок,  гребелька,  і  вітряк
З-за  гаю  крилами  махає.
І  дуб  зелений,  мов  козак
Із  гаю  вийшов  та  й  гуляє
Попід  горою.  По  горі
Садочок  темний,  а  в  садочку
Лежать  собі  у  холодочку,
Мов  у  Раю,  мої  старі.
Хрести  дубові  посхилялись,
Слова  дощем  позамивались…
І  не  дощем,  і  не  слова
Гладесенько  Сатурн  стирає…
Нехай  з  святими  спочивають
Мої  старії…  –  Чи  жива
Ота  Оксаночка?  –  питаю
У  брата  тихо  я.  –  Яка?
–  Ота  маленька,  кучерява,
Що  з  нами  гралася  колись.
Чого  ж  ти,  брате,  зажуривсь?

                           Тарас  Шевченко
1849р.


                 Тарасе  наш!

Тарасе  мій!  Хто  подолає
Думок  твоїх  всю  глибину?
Той,  хто  в  очах  твоїх  спізнає
Мою,  твою  й  свою  вину...

Вину  й  безвинність,  Світло  й  сірість
Усіх  після  Христових  днів:
Чи  фанатизм,  чи  дні  без  Віри;
Патріотизм  –  чи  шовінізм.

Хто  може  змалювати  правду
В  цій  неправдивій  стороні?
Хто  для  народу  дбає  право
У  цій  неправедній  борні?

Тарасе  мій!  Хто  подолає
Думок  твоїх  всю  глибину?
Той,  хто  на  віршах  все  ще  грає
Заради  зиску  й  полину?

Чи  той,  хто  вчену  ступінь  творить
На  долі,  що  тобі  болить?
Другий  на  мові  заговорить,
Що  розридаються  й  воли...

Та  всі  тлумачать,  слина  в  боки:
„Концепція,...  міфологізм,...
Мутація  і  поклик  моди...”
Оце  змагання  –  модернізм!

Тарасе  наш!  Прости  вже  грішних…
Садок  вишневий  розквітай!
Бджіл  і  хрущів  той  гул  утішний
Дай  Бог,  розбудить  нас...  в  літа.

             В'ячеслав  Шикалович
19.03.2006р.


Тарасе,  мрії  не  збулись

Тарасе,  серденько  твоє,  –
Летить  у  висях  незбагненних
І  дивиться  на  Землю-Неню,
Чи  правда  в  нашім  світі  є?

Чи  діти  вже  порозумілись,
У  дружбі  й  мирі  розселились,
В  полях  Вкраїнських  сміх  кують
І  радість  за  потребу  мають,
Державу  вже  не  лихоманить
Й  онуки  в  мирі  мо’  поснуть?

Де  славна  Хортиця  шумує,
Чи  ж  пам’ятають  козаків?
Їх  слово  й  діло  славне  й  мужнє  
Чомусь  навчило  сіряків?
Пани  добріші  може  стали?
–  Та  де?  Посліднє  розікрали
Вздовж  незалежності  років…

Тарасе,  мрії  не  збулись!
Пани,  як  при  тобі,  вскубуться
За  ті  клейноди,  що  й  були  –
Ще  довго  біди  не  минуться,
Мотають  жили,  як  колись…

«Все  йде,  все  минає  –  і  краю  немає,
І  листя  пожовкле  вітри  рознесли»*
А  правда  не  збулась  –  в  хулі  десь  конає
І  хто  їй  дасть  раду,  як  Совість  змели?

О,  грішний  народе  мій,  в  мріях  до  краю  –
В  подушці  сльоза.  То  ж  проснешся  коли?!
В'ячеслав  Шикалович
11.05.2010р.

*Т.Г.Шевченко,  «Гайдамаки»


До    Т.Шевченка

Тарасе,  чом  водночас
З  тобою  не  жили?
І  чому  білим  світом
Босоніж  не  брели?...
 
Отам  де  тин  і  вишня
Єднають  два  двори  –
Вже,  духом  об’єднавшись,
Ми  б  знались  до  пори...

Ділили  б  тиші  спокій,
Чи  стогін  вітровій  –
Не  так  би  одиноко
Котились  сльози  з  вій...

Та  Бог  дає  нам  завше
Свої  шляхи  в  буття  –
То  ж  брате  мій  Тарасе,
Осібне  й  каяття...
В'ячеслав  Шикалович
21.01.2005р.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: Променистий менестрель