Моє село сховалося в долині,
На нього гляну, серце защемить,
Бо дороге воно мені донині
І згадую його я кожну мить.
Село, неначе писанка, красиве,
Зорю ранкову росами стріча.
Удень воно, як вишиванка, миле,
Вночі вас соловейками віта.
Калина сонце п’є, обнявши хату.
Волошкам небо шле свою блакить.
Пісні тут хочеться в саду співати
І землю рідну, чарівну любить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2021
автор: Володимир Бабієнко