[i]« Гасити полум’я –
це не моє...»[/i]
Перелесник
Пронизує життя
ясне проміння душ
у таїні ночей
імлою того неба,
що дивиться на нас
очима із калюж...
О, скільки чорних дір
у мороці Ереба!
А зорі мерехтять,
освітлюючи ніч
палітрою очей...
І з вечора до ранку
упізнаю тебе,
бо очевидна річ,
що ти моя весна
у сяєві серпанку.
[i][b]Весна[/b]
« На цілу довгу мить
тобі я буду вірна...»[/i]
Мавка
Радій. Це я іду
веселкою до тебе.
Дивись у небеса.
В калюжі не дивись.
Немає унизу
ні сонячного Феба,
ні того, що несе
пір'їною увись.
Якщо не буде крил,
побуду із тобою
луною інших літ
до самої зорі,
до іншої зими
квітучою весною
за обріями дня,
що сяє угорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2021
автор: I.Teрен