Рання весна.
Дзюрчить в проталинах струмочок –
Блищить, біжить під сніг вода:
Провісник літепла – дзвіночок…
Гряде відродження хода.
В річках потріскалась крижина,
Торосить лід, несеться вниз…
Водою сповнилась низина…
Моква. Дивуйся і дивись.
Ще сніг лежить, а на полянці,
В галяві пролісок тремтить…
Неначе, виблиск рано-вранці –
Неповторима чуда мить.
Вже пробудилася природа –
Загомоніли вістові:
Ворони, галки! От порода!
Не сплять довічні вартові.
Защебетали у садочках
Веселі зграйки горобців,
При грілись сонечком в куточках
На радість селищних жильців.
На вербах котики пухнасті
Порозпускались на вітру…
Сльозить борознами берести:
Земля… вгощає дітвору!
Повеселішали дівчата,
Що поскидали драп-сукно
І в вишиваночках на свято
Смакують пристрасно вино.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2021
автор: Анатолій Волинський