піски течуть угору
голова грузне
у тих пісках
бо важко стояти догори
дриґом
він насипається в легені
це все гени гени
і дихаю ним рвучко
похапцем
великими
ковтками
пісок як повітря
чистий гострий розріджений
шкрябає нутро шліфує до зернистості
поверхні
до стану легкого розпушення
верхнього родючого шару
він всотує кров
наповнює соти
клітин
вершину вже видно
ще трохи
лише не припиняй
дихати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2021
автор: Сніг_на_голову