Безмежний світ, ти перед ним – ніщо:
твої стражд зання – тільки дим, ніщо.
Безодні з двох сторін тебе чекають.
Між ними ти, подібно їм – ніщо.
***
Як подих вітерця минув у справах день.
Із нашого життя пішов – нема ніде.
Та тільки турбуватися не стану
про день, що відійшов, про день, що ще прийдé...
***
З нізвідки в нікудѝ йдемо шляхóм прямим.
Навіщо ми йдемо, не вíдомо самим.
Ще стільки світлих душ під куполом небесним
згорять на попіл, прах і де шукати дим?
***
Колись, ще малюком, я в цирку бачив раз,
як слон вина хильнув, і хоботом затряс.
Говорять, «мінздоров попереджає»?
Брехня! Вино це дух, що оживляє нас!
***
Якби так сумно жінка не зітхала,
я б сам себе заклав за пів бокала.
Як завтра житиму? Здам кофту в «секонд хенд»,
Бо не свята Марія це в’язала?..
***
Хай ти прожив життя без тяжких мук – що далі?
Хай твій життєвий закінчѝвся круг – що далі?
Нехай блаженних ти прожив сто літ
і сотню років ще, скажи, мій друг, – що далі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2021
автор: Анатолій Костенюк