Так буває.

А  я  знав,  що  прийду  пізно
І  тебе  не  застану  вдома.
Буде  пусто,  самотньо  і  слізно…
Хоч  давно  це  вже  звично  й  знайомо.

І  це  мало  нарешті  статись
Хоч  тягнули  з  останніх  сил  ми.
Не  бажаючи  розлучатись.
Та  не  встояли…впали  безсилими.

І  з  того  перехрестя  шляхами
Ми  йдемо  далі  непересічними.
Гроші  гострими  стали  цвяхами
Що  до  зради  припнули  навічно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2021
автор: Сергій Аліс