Лунало слово…
Роздробило в порох.
Особу зсипало в стандартні біти.
Кинуло в натовп сутностей безполих,
В Гордієв вузол затягло орбіту.
Лунало слово…
В дорогу білизну
Увінчувало вимучене тіло.
Вбивало в хорду впевненість залізну,
Сльозами омивало неуміло.
А я ж та сама. Зовсім не змінилась.
Зле слово - перекотиполе в пуску,
А слово добре… Хай, авансом, в милість,-
Жмуток проміння сонця у здобутку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2021
автор: Пісаренчиха