Мене зломити всі так щиро намагались
Що заздрити лише отим зусиллям міг
Могутній буревій, який розірве парус
Найбільшого з усіх у світі кораблів,
Та досі цілий я і став іще міцніший,
Ніж був колись давно, коли свій шлях почав
Кульгавим юнаком, любителем всіх інших
І мрійником простим із вогником в очах.
Тепер сміливо йду один по хвилях моря
Зрадливого життя я плотом мовчазним
У пошуках земель, де вже чекає доля,
І ревно бережу свій життєдайний вогник
Від погляду людей далеких і близьких,
Неначе старець той від смерті тихий подих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2021
автор: