Відболіло... відлягло...
Розпач не торкнеться...
Плине хвилею тепло
від другого серця!..
А миленького нема...
Мабуть... вже й не треба...
Обнімала з ним пітьма
та звертала ребра...
Не потрібна та любов,
від якої плачеш!..
Бо кохання - то покров...
Божий дар неначе...
У безмежжя роблять крок
двоє мимоволі...
- Душі десь серед зірок
поєднають долі...
Непотрібні ж почуття
відлетять в минуле...
- Стріну я нове життя!
А старе... минуло...
Відболіло... відлягло...
6.03.2021 р.
Фото з інету.
Отболело...
Отболело... отлегло...
то, что жгло сердечко...
Встречу новое тепло!..
- Верю, будет вечным...
Пусть мой миленький исчез...
Значит... так и нужно...
Не касалась с ним я звезд...
Он не был мне мужем...
Не нужна его любовь!
Помню только слезы...
Ранил больно... пустослов...
Был он несерьезным...
В поднебесье двое шаг
делают невольно...
- Там как будто бы маяк
для двоих влюбленных!..
Пусть ненужных веер чувств
исчезает с ветром!..
- Счастье новое дождусь...
Буду им согрета...
Отболело... отлегло...
7.03.2021 г.
Фото из инета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2021
автор: Любов Вишневецька