***
Прислухайся: ручай дзвенить криштальний.
Шліфує тротуар - переступи
цю миготливу стрічечку. І жалю
додай собі: втікає у степи
ота, що озивалася крізь ночі
сріблисто сміхом, дивним каяттям…
на аркуші вікна лишила прочерк...
Щезає міражем у небуття.
Шкода, що проминання неминуче.
Та навіть марнота свій має сенс.
Ідеш у справах - шалик пахне Gucci…
Куштуєш березень,
мов з келиха
абсент.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2021
автор: Надія Позняк