Газвода. (як Ахмадуліна)

До  будки,  де  газована  вода,  
всіх  автоматів  головний  учасник,  
хлопчина  таємничий  та  сучасний  
підходить.  Яка  впевнена  хода!

А  потім,  самовпевнений  фантаст,
монету  вогку  ки́дає  в  щілину
і  жодну  не  втрачаючи  краплину,  
стаканом  ловить  ви́шневий  фонтан.  

Мені  б  його  упевненість  на  мить  
та  фамільярність  в  рухи  принагідні,
але  дорослі  милості  не  гідні,  
нехай  повз  наші  руки  струменить.

А  цей  малюк,  наближений  до  чар,  
бере  долонями  дзеркальні  грані,  
і  відблиск  зайчиком  летить  на  гравій  
і  весело  вдаряє  по  очах.

Налякано  вступаю  я  у  гру  
і  піддаюся,  підійшовши  близько,          
спокусі  трикопійчаного  диска,
і  завмираю,  і  стакан  беру.

Повставши  з  никельваних  бляшо́к,
спадає  вир  солодкий  та  солений,  
занурюється  гейзер  кришталевий  
у  штовханину  сніжних  бульбашо́к.

Веселки,  що  народжуються  з  них,  
пронизують  наївне  піднебіння.
Сім  смаків  спектра  ло́скотним  видінням
вдаряють  в  ніс,  щоб  викликати  чих.  

І  автомата  схована  душа,
ледь  зверхньо,  поглядає  з    добротою:
за  мить  селянка,  легкою  рукою  
дасть  спраглому  напитися  з  ківша.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2021
автор: Анатолій Костенюк