Ніяк не забути тих днів, що минули,
Роки швидко йдуть – шалене життя…
А у сни приходять люди, котрі були,
Але на землі їх вже, на жаль, нема…
Посмішки, обличчя, голос рідний чути…
Це дарунок ночі, радість хоч така…
Ви колись жили, мої рідні люди,
Все Вам з неба видно, як моє буття.
І пече у серці, бо поруч немає…
Розлука ця довга – не рік і не два…
Часто уявляю, щоб мені сказали,
Як би розцінили Ви моє життя.
Колись час настане, засвіти покличуть…
Там усіх побачу й міцно обійму...
А зараз згадаю і візьму світлини,
Пом’яну всіх рідних і зітру сльозу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2021
автор: