[b]Н[/b]адійшла вже пора вечорова,
[b]А[/b] в гущавині десь в далині
[b]П[/b]розвучала краса колискова,
[b]О[/b]хопивши мене навесні.
[b]Л[/b]егко так, ніби дотик матусі,
[b]Я[/b]к промінчик торкнувся лиця,
[b]Н[/b]іжно й мило йому посміхнуся
[b]І[/b] засяю, як миле дитя.
[b]Т[/b]ихо нічка надходить і грає,
[b]А[/b] мотиви, як спів солов'я,
[b]Є[/b] загадка, яку я не знаю,
[b]М[/b]ить, що там заховало життя.
[b]Н[/b]іч казкова і в сяйві долина
[b]О[/b]хопила вуаллю усе,
[b]Г[/b]ордовито крокує дівчина,
[b]О[/b]х, як грає красою лице.
[b]К[/b]ольорами виблискує блуза,
[b]Р[/b]озвівається слід промінця,
[b]А[/b] насправді, приваблива Муза,
[b]Ю[/b]но нам прикрашає життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик