Одвічні іпостасі почуттів

                                     [i][b]В  одному  руслі  [/b]
                                             «  Всі  дороги  ведуть  до  щастя...»  єї[/i]
                                                                                                                                             Ілюзія
Немає  часу  жити    до  кінця,  
нема  куди  подітися  одному,
тому  шукають  душі  і  серця
одне  одного  ще  у  світі  цьому.  

Іди  хоч  до  окраїни  землі  –
немає  долі  однієї  масті,  
та  є  у  неї  радощі  й  жалі,  
а  як  немає,  то  придумай  щастя.  

Немає  сенсу  обіцяти  знов
оту  надію,  що  зігріє  кров...  
та  поки  про  поезію  ідеться,  
хай  ліра  плаче  і  душа  сміється,  
а  як  немає  віри  у  любов  –
не  май  очей,  а  заодно  і  серця.  

                                   [i][b]На  всі  боки[/b]
                         «  На  двох  стільцях  не  всидиш...»[/i]
                                                                                                                           Реалія    
Це  явно  означає,  що  тобі  
уже  байдужі    радощі  людини,  
а  я  радію  і  твоїй  журбі
за  мною,  і  лихій  годині.  

Ти  опинився  на  своїм  горбі,  
я  почиваю  у  своїй  долині,  
а  там,  де  кожен  судить  по  собі,  
немає  золотої  середини.  

Та  нині  не  однаково  мені,  
куди  йдемо,  веселі  і  сумні,  
у  цій  земній  і  неземній  юдолі...  
Куди  нас  ця  дорога  не  веде,  
якщо  і  заблукаю  де-не-де,  
я  буду  залишатися  на  волі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906940
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2021
автор: I.Teрен