Виросла собі вербичка

У  долині  біля  річки
На  околиці  села
Виросла  собі  вербичка,
Зелен-косу  розплела.

Гарну  та  маленьку  кладку
Хтось  з  місцевих  змайстрував,
Хтось  приходив  сюди  прати,
Хтось  купатись  прибігав.

І  рибалки  теж  з"являлись,
Хтось  щось  може  й  упіймав,
Але  більше  нахвалялись
Який  кращий  з  них  мовляв.

Так  минали  дні  за  днями,
Та  вербиченька  росла
І  долоньками-листками
Воду  черпати  могла,

Щоби  личенько  умити
Й  підставляти  вітерцю,
З  ним  секретами  ділитись
І  радіти  знов  життю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський