Маленька химерна дитина
між сумнівів зміноднів,
всиновлена на погодинно
тобою, щоб міг-хотів
побачити вкраплення но́ві
в індустрії болю більш.
Канальцями вийде назовні
звичайна кухонна сіль.
Естетику гам полиши́вши,
внутрішній мінімалізм,
твій плач врівноважує тишу
прямоударністю гільз.
Бо зон присмеркових багато –
малий знає краще суть –
по швах трісне ця кімната,
та стіни не впа́дуть – піду́ть!
Під шкірою облицювання
люмінесцентність душі,
твій плач божевіллям лунає,
нехай, але ж ти звучиш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2021
автор: Сніг_на_голову