Десята квітка

Текла  невинна  кров  з  ручиці  Катаріни,
       Вона  собі  сама  зробила  рани  ці,
Аби  душевний  біль,  що  мучить  щохвилини,
       Угамувати  так,  щоб  більше  не  ревти.

Та  тіло  не  дало  ніякої  надії
       На  звільнення  душі  від  муки  через  ніж,
Воно  лише  тепер  підсилювало  дію
       Болючих  світу  слів,  зробило  тільки  гірш.

Куди  іти  тобі,  де  віднайти  рятунок
       Від  всюдисущих  ран,  дитя  небес  сумних?
Що  знищить  сліз  твоїх  солоний  візирунок?

Одна  любов  тобе  врятує  від  пожежі,
       Вона  ж  і  захистить  від  поглядів  лихих,
Відкриє  всі  тобі  до  благоденства  стежі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2021
автор: