Наче обійми кволі

Наче  обійми  кволі  –  б'ється  в  вікно  галуза.  
Березень  докоряє:  сильно  ж  бо,  молода!  
Пише  по  конденсату  пальцем  питання  муза:
як  розтопити  серце  те,  що  давно  вода?

Витру  волоссям  скруту  склистого  поля  бою
й  хукатиму,  допоки  око  не  змружить  ніч.  
Вижену  мляву  музу,  станусь  сама  собою
й  вгледжу  на  власний  подив  –  є  хтось  мене  опріч.  

З  гойністю  сеї  стрічі  важко  держати  згоду,  
адже  либонь  не  друзі  двоє  у  пастці  стін.  
Наче  обійми  кволі  –  вилиже  з  мене  воду
вмілий  гравець  абсурду,  цей  березневий  сплін.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2021
автор: шепт