Козак Філософ (так прозвали його в козацькому товаристві його побратими та отаман-вчитель), був з числа цих козаків-уходників, котрі мешкали неподалік від нього та його коханої дівчини. Він був дещо старшим за віком від них, і... для більшості з них - був наставником. Свого часу, він жив та промишляв разом з ними в одній ватазі, котра обрала його своїм отаманом. Та, зустрівши цю чарівну дівчину - Галунку, проникся щирою любов'ю до неї, й вирішив продовжувати з нею свій козацький рід. Перші кроки, доречі, були зі сторони Галунки, а не - з його. Вона настільки щиро проявляла до нього свої почуття, що він не міг встояти... тим паче, що вже при першій зустрічі - в його душі щось забриніло, не дивлячись... на його стару любов, котрій не судилось стати на довго взаємною. Від чого, власне, він і подався козакувати… От вони вдвох сиділи та мріяли про своє подальше спільне щасливе життя, і ці мрії, з часом, стали обростати цілком реальними планами... Як раптом з'явились біля річки ці козаки. Козаки чемно привітались з молодою парою, коротко повідавши їм про свої вчорашні пригоди та про тих гостей, котрих вони очікували на сьогодні у себе в таборі.
- Так, значить, ми з Галуночкою сьогодні до вас в гості! - сказав їм на це Філософ.
- Звісно приходьте, завжди вам раді! – відповіли козаки ледь не в один голос.
*****
Кінський Острів - один з найбільших островів Наддніпрянщини, який омивався двома річками... Дніпром та Шиянкою. І, зовсім близько від нього, лежить місце впадіння Самари в Дніпро! Це місце кидається неозброєним оком, навіть - в наш час. Про часи існування раннього козацтва - годі й казати! Опис подій, про котрі йде мова в цьому художньому творі, як раз і стосується тих часів. Вище перечисленні козацькі й амазонсько-берегинські ватаги, що мешкали на теренах цього острова та стали прабатьками сучасних його мешканців, на той час, знаходились в дуже гарних природних та географічних умовах. В більш глибші історичні часи, тут були давні людські поселення - часів Русі, і не тільки. На території цього острова була багата рослинність. Часто це були, навіть - непрохідні лісові хащі. Місцями були й великі галявини, на котрих... ще в більш давні часи – мешкали табуни великих та сильних диких коней особливої породи, так звані - огири. Скоріш за все, саме від них, і пішла назва острова. На цьому острові було й багато іншої всілякої живності. Також, на острові була велика кількість струмочків та невеличких річок, котрі живили своїми водами своїх більших родичів - Дніпро та Шиянку! ...неподалік цього острова знаходився перший дніпровий поріг - Кодацький, поруч з яким, в свою чергу - знаходився ще один острів, не менш легендарний, ніж Кінський, острів - Кодачєк!
*****
Сонце вже давно вийшло на горизонт й зігрівало друзів своїми ще теплими лагідними весінніми проміннями, котрі от-от, вже зовсім за короткий час, перетворяться – на більш жорсткі пекучі літні.
Козаки сиділи, весело спілкуючись між собою після сніданку в очікуванні
гостей, згадуючи свої минулі воїнські звитяги та мисливські пригоди. Хтось паралельно з цим лагодив свою зброю, хтось підшивав подряпаний одяг та чоботи, а хтось… просто собі сидів дивлячись на чисте та світле весняне небо, милуючись ним. Серед козацької ватаги, цього разу, разом з ними, була й дівчина… це була – пані Галунка, котру козаки дуже поважали, як і їхнього старшого побратима – Філософа. Сам же Філософ… не відходив від неї ні на крок, йому все здавалось, що йому і життя не вистачить, щоб набутись з цією чарівною дівчиною. Ні, він не був в неї без тями закоханий (вони обидва з нею були вже не зовсім в тому віці, щоб – сліпо й без тями закохуватись). Просто, він відчував, як і вона – вони мають бути разом. Галунка – була чорнявою, середнього зросту з охайною гармонійною жіночою статурою, мала волосся нижче плеч, котре часто заплітала в коси, інколи носила на голові трав’яні віночки, в якості своєрідної ароматерапії, котрі прикрашали її кругле обличчя. Філософ - дещо вищий за свої обраницю, худорлявою але міцної статури, в темно-зелених шароварах та чорним шкіряним поясом, з двома шаблями та нагайкою на ньому. Цей козак мав дещо витягнуте овальне обличчя, на голові в нього було чорне волосся з короткою стрижкою без чуприни.
Козаки вже було почали хвилюватись… чи не сталось раптом нічого з їхніми вчорашніми знайомими, як ось – вони з’явились. Цього разу, їх було дещо більше. Окрім вищеназваних дівчат – Рубайшаблі, Дії та Крутинагайки, з ними були ще й – Оксана Сонях, Оленка Добрознай, Карина Зламайшаблю та Ніка Стріла. Всі дівчата були дійсно дуже чарівною зовнішністю та зі стрункими статурами. Не дарма татари – захопили їх до себе в ясир та везли для себе на батьківщину, щоб далі – продати їх. Не дарма ці кляті зайди, під час того рокового для них привалу, дали вжити хмільних напоїв, навіть, своїм вартовим. Адже, від найближчих українських поселень вони тоді були вже дуже далеко, а ці тендітні дівчата, в їхній уяві – не являли для них ніякої небезпеки. Та, як то кажуть – не так сталося, як гадалося…
(...далі буде...)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2021
автор: Сагайда