Вільна від зради, неврозів, чоловіків.
Крім цього сонця ніхто мене й не зігрів.
Чайки-сестриці радо зустріли криком...
О, Посейдоне, дякую, що покликав
доню додому з далеких країв людських
в моря обійми, щоб хвилі усі гріхи
вимили з тіла, входячи ніжно-ніжно,
так як і мій коханий тепер у іншу...
Я тут спрада'вен, здається. Я Mort Vivienne
чую акорди... Стихійність в піснях сирен
дика і навіжена і варта того,
щоб мореплавці свій передсмертний стогін
в пам'ять пасатів вкарбований і Гольфстрім,
їм присвятили. І тільки єдиним їм!
Мойра Атропа ріже безжально нитку...
Здатна, Лахесіс, я ще когось любити?
Крім цього моря мене ж не любив ніхто...
Темінь зарилась мов риба в піщане дно,
коник морський поволі змінив свій колір.
Піна голубить тіло коли я гола,
вітер цілує перса мої... Завмерли
поодинокі люди... Іду на берег.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2021
автор: