Козина історія

[i]Дитинства  спраглі,  теплі  роси…
Маленькою  по  них  бреду.
От  –  у  дитячому  саду
Дідусь  мене  лишитись  просить.

Примхливо  я  копилю  губи,
Мені  не  до  вподоби  тут.
Тому  з  козою  мій  маршрут,
Що  поряд  дід  припнув  мій  любий.

Сама  дороги  я  не  знаю,
тому  я  Марту  відв’яжу.
(В  оселю  та  не  йде  чужу  –
Веде  до  рідного  сараю.)

- Де  ділась  дівчинка  прибула?!
Дорослих  лемент  не  вщухав.
А  я  на  свіжих  лопухах
В  сараї,  стомлена,  заснула.

…На  полі  –  прикорінь  козиний  –
Дідусь  нас  зразу  «розкусив».
Більш  не  чіпатиму  кози,
Коли  отримала  лозини…

Я,  переживши  грім  скандалу,
Вернула  Мартин  мотузок  –
Але  ніколи  в  дитсадок
Рідня  мене  вже  не  здавала…  [/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2021
автор: Білоозерянська Чайка