Весна лише ступає, а як уже про себе красномовно заявляє.
І наступає вона на наші душі і серця і звільняє їх від байдужості, без-
порадності, консервації, виводить із стану зимової сплячки. О! Як їй
це вдається. От вже справді має хист полонити людські серця. І справу
доводить завжди до кінця, тобто до завершення. А завершується усе
воскресінням.
І воскресає надія, коли ні на що уже не сподіваєшся і віра
воскресає, бо немає уже кому вірити. І тебе, Господи, ми не знаємо,
не пізнали твоєї любови. Серця наші до неї ще не готові.
Та прийшла весна. У свій полон взяла серця, а ми взиваємо
до нашого Отця. Дай нам, Боже, розуму і сили любити, любити себе,
один одного і землю рідну, як люблять її журавлі. Вони летять уже на
поклик рідної землі. Кличе рідна земля про поміч. Рятуймо її і душі свої.
Летять додому журавлі. Жура без рідної землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2021
автор: яся