Вона твій центр, твоя смертельна вісь,
очам полуда ніччю, зір уранці.
Припливів місячного збудження звільнись,
лови очей ясні протуберанці.
Торкайся темних плям, що ось і ось,
цілуй вуста космічні і жагучі,
допоки серце ще її не розлилось.
Затемнення для тебе неминуче.
Будуєш з рук жертовний Стоунхендж,
стече по то́бі сік сонцестояння,
і ти по крові тій білісінькій пройде́ш,
згорить хвилина обрієм остання.
Змаліє, стерпне серцем кам'яним,
діра не чорна – сяє про́світ, чей же.
А ти для кого вибухатимеш і з ким:
Альфа Центавра, Вега, Бетельге́йзе?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2021
автор: Сніг_на_голову