Вже за лісом - перелісом,
весни сонце сходить.
Я піду полину містом,
своїм пішим ходом...
Подивлюся я навколо,
якщо з кимсь зустрінусь,
то скажу я добре слово,
зустріччю потішусь...
Було місто моє красне,
щовени ясніло...
Хоч весною уже пахне,
та не веселіє...
Тихим ранком, пройдусь парком,
ще й не зеленіє...
Хоч не став мій парк той кращим,
я йому радію...
Зустріч з ним мені цікава,
хоч і тихо в ньому...
І доріжкам, і деревам,
я радію знову...
Тут були колись розваги,
люди веселились...
І концерти, і забави,
де ж це все поділось?..
Походила й посиділа,
одна в парку цьому...
Так нікого й не зустріла,
та й пішла додому...
Вже за лісом - перелісом,
сонечко сіяє...
Весна квітом - перецвітом,
радість посилає...
Тож ловімо щохвилини.
весни тепло, люди...
Це додасть натхнення й сили
й краще всім нам буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2021
автор: геометрія