Роздум

А  що  як  стрибнути  у  темряву  скла

Глухої  осiнньої  ночi.

Назавжди  закрити  шматками  вiкна

Натомленi  свiчкою  очi.


Забрати  з  собою  роз"ятрену  бiль,

Що  так  заважає  заснути…

А  потiм……а  потiм  нехай  заметiль

Вирiшує  як  з  нею  бути.


Занурити,  як  закривавлений  птах

Крило  у  примарну  свободу.

Утримати  серце  в  тремтячих  руках

I  каменем  в  небо  без  броду.


Забрати  всi  спогади,  всi  почуття,

I  все  що  душа  приховала

Вiд  себе  самої….I  у  небуття,

Удар  -  i  нiчого  не  стало.


I  лишиться  тiльки  розбите  вiкно

I  свiчка,  що  ледве  жеврiє

I  кiлька  вiршiв….та  ніхто  все  одно

Нiчого  з  них  не  зрозумiє…..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2021
автор: Сергій Аліс