Написав щойно вірша про одну, змією завиваючою берегом Дніпра, кінця сорокових років, стежину одного із найстаріших – наддніпрянського району Запоріжжя, який називався Вознесенівка... І вела та стежина між колючих кущів дерези круто вниз до цукеркових білих первинних пісків, вивезених опісля по прокладених берегом величної ріки рейок на шпалах, задля післявоєнних відбудов народного господарства міста, та нових житлових двоповерхових будинків для запоріжців швидкісним методом.
* * *
Кружля стежина в дерезі*
А я сміюся
Хоч палець збитий на нозі
В життєвім крузі
І дружнє Сонечко вгорі
Веде за руку
Колись сиділи кобзарі
Лиш серця стуки
Із круч до берега Дніпра
Одежа з мене
Казкова літня є пора
Пливу хто верне
І хто ж це знає наперед
Колись на старість
Як слідопит отой Мегре
З жури та в радість
Я з торби літ думок політ
Льодинок з граду
Тут опишу дитинства слід
Комусь в розраду
У сьогоденні непростім
Щоб усміхнулись
І настрій щоб принесли в дім
На крилах гулі.
01.03.2021р.
*Дереза звичайна або ягоди годжі – надзвичайно популярні сьогодні. Батьківщина дерези-Китай. Сімейство пасльонових.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2021
автор: Променистий менестрель