Біжить струмок - дзюрчить сполохано,
Крізь хвилі ті не видно дна.
А ти ідеш, у світ закохана,
Така ж красива, як весна!..
Ласкаве сонце пестить, балує,
А вітер коси запліта.
Верба схилилась, наче згадує
В долині радісні літа.
Стікає сніг водою чистою
По оксамитовій землі.
А в лузі перлами-намистами
Біліють проліски малі...
Бруньки потроху прокидаються, -
Світлішим став похмурий ліс.
Шпаки на гілочках гойдаються
І п'ють солодкий сік беріз...
Тремтять бурульки так розгублено -
На стріхах жити їм лиш мить...
А ти ідеш, у світ залюблена,
Бо ж як красу цю не любить?!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2021
автор: ЛУЖАНКА