Ця довга пам'яті коса

*        *        *
Ця  довга  пам'яті  коса
Та  й  розпліталась
І  в  ноги  вранішня  роса
Мене  вітала

О  земле  з  тебе  ми  зросли
І  в  тебе  підеш
В  очах  бредуть  іще  воли
А  в  серці  рідне

І  кожен  крок  в  Батьківський  край
То  поринання
В  сердешний  чи  Едем  чи  рай
Душі  страждання

І  хоч  вона  на  всі  часи
Й  де  лиш  не  була
Їй  легко  нас  перенести
Ні  не  забула

Під  небом  цим  ще  той  поріг
Тут  ластів'ята
В  дворі  Татусь  мене  де  стриг
Так  пахла  м'ята

Від  яблуні  один  лиш  пень
Й  гілляччя  пнеться
Бо  помирати  ще  не  день
Надія  тчеться

Тож  довга  пам'яті  коса
Як  і  в  Матусі
Й  через  ніякі  чудеса
Нам  не  вернутись

28.02.2021р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2021
автор: Променистий менестрель