Вірші мої, ненаписані,
Ніде і ніким не прочитані,
Багато їх поруч зі мною,
Та рвуться вони до бою.
Красу оспівують вроди,
Вкраїни моєї природу,
Подвиг людей величних,
І Славу, що так їм личить.
Плачуть слова за солдатом,
Сумують як мама з татом,
Молитви шлю ними до Бога,
До миру, щоб дав дорогу.
Слова мої - моя зброя,
Я з ними стаю до бою,
Воюю за правду як можу,
Жорстко - прости мені, Боже.
Писала й пишу про кохання,
Про перше і про останнє,
Про всі почуття високі,
Про рани в душі глибокі.
Могла б я сказати багато,
Про що хочу я написати,
Як вдасться - то все це буде,
Якщо читатимуть люди.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2021
автор: синяк