Не пізнала тебе…Зізнаюсь, що шкодую,
Ти не мій – розумію, але все ж ревную.
Зараз з ким? Ні, не хочу це знати…
Краще вже сподіватися, не нервувати…
Не питаю себе, що на серці,
Воно витримає бідне, бо вірить…
В голові уже мрії – не мрії,
А якість сподівання тужливі…
От за що мені це? Як в омані –
Причарована, наче тобою…
Живу іноді я, як в тумані
І завжди із тобою. З тобою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2021
автор: