Скриплять вітряки – на учора та завтра
Не ділять реальністю прагнення лету
Вітрів невловимих. За подих до смерті –
Не скрипи, а скрегіт. Спинилась у часі
Джульєтта.
Любові оселя – сердець двох єднання.
Пророцтва збуваються рідше, ніж часто.
Під час дефіциту потроєна щастя, –
Того, що взаємністю дім заселяє, –
Вартість.
Солодкої миті тривалість коротка.
Заковує ніжність у холод провини
Невпинністю час – хоч на друзки годинник.
Душа потерпає: вологість і холод –
Іній.
Дорога без стежки. Засніжене поле.
У світло ідуть ті, що вірять в світанок,
Любові нетлінній співають осанну.
Ні вчора, ні завтра, ні нині – ніколи
Не втратять
Себе,
Втративши час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906278
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2021
автор: Серафима Пант