Гойра! Танцюй, молодий вітре!
Та й по ковзких скалах понад урвищами,
та ногами босими на нагрітім каме́ню,
та помежи смерічо́к тонких і ялиць статних.
Ади́, кі́лько* кохано́к матимеш,
щоніч в єнчої заночуєш.
Успід сховай квіт рути огненної,
співай тонкоголосої,
закликай тугу землі невпоєної.
Ходи з ви́лясками, легіню, у гордощах,
нема жа́дного* на тя схожого,
на цім плаю, бо хто здужає мовити,
не те, щоб їмити* чи втримати.
Не тобі студеними зимами колисати
у ве́рхах малих вітренят.
Не тебе кля́стимуть зраджені.
Батько старий гойдатиме.
Танцюй, молодий вітре!
*скільки
*жодного
*упіймати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2021
автор: Сніг_на_голову