"І жінка з чорним, як земля, волоссям"
Сергій Жадан
***********************************
Та жінка, яка вже давно далеко,
про яку, здавалось, він геть забувся -
красива немов весна,
перелітна немов лелека.
Та жінка й досі крутить з нього мотуззя.
Та жінка з'являється тут раптово,
він – виконує її примхи, усі бажання,
аж допоки вона не захоче знову
зникнути десь під ранок.
Подейкують, ніби в ній щось сидить відьомське,
ніби вона його ще раніше причарувала,
із крапок, які він поставив – виводить коми,
повертатись до нього стало вже ритуалом.
Бо вона точно знає в чому є плюс та мінус,
бо взагалі дуже впевнена – він її не розлюбить,
з ким би вона не спала, з ким би там не водилась,
наче була зовсім не жінкою, а сукубом:
стопи – кігтисті, а крила – перетинча'сті,
у зіницях її розпливлася пітьма чорнильна,
може пристрі'т навести чи рід проклясти
(з описом ніби трішки переборщила).
Я вже давно за нею спостерігаю
і підозрюю, що вона знає про моє існування,
знає про те, як сильно його кохаю -
ну, це якщо їй відомо щось про кохання.
Тій жінці, яка вже давно далеко,
яка навіть чимось на мене схожа
(гарна як в полі квітка,
гаряча як в липні спека) –
поможи, Боже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2021
автор: