Пам’яті Лесі

Ти  без  надії  сподівалась
І  вірила  в  свою  весну,
Раділа  місяцю  і  зорям,
і  соловейкові  в  гаю.
З  конвалією  біль  ділила,
Кружляючи  лиш  раз  в  танку,
Неначе  мавка,  ти  любила,
У  грудях  берегла  іскру.
Згораючи  дотла,  боролась,
Шукала  зірку  провідну.
Крізь  сльози,  ти,  щораз,  сміялась,
Все  ж  відганяючи  журбу.
Ти  без  надії  сподівалась
Все  вірила  в  свою  весну,
За  мрією  у  вись  злітала
І  берегла  її  одну.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2021
автор: Кордиш Уляна