Я все частіше згадую весну,
Зелену ще некощену траву,
Троянди нерозквітчений бутон,
Що згодом розкривався ніжний тон
І у думках ріднесеньке тепло,
Яке любов і щастя нам несло
І променями ніжними, як сон
Торкалося чарівністю долонь
Я все частіше згадую красу
І ніжний квіт в вишневому саду
Та милі незабудки щовесни
Де неможливо байдуже пройти
Спасибі, за чарівний в світі рай,
Як вигравав пісенно дивограй
І аромат, що солодко п'янив,
Назавжди моє серце полонив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик