Я не Леся, хоч я - українка,
З нею в нас Батьківщина одна,
І вона так як я - просто жінка,
Я кохаюсь в віршах як вона.
Скаже хтось: " Ти посміла рівняти?,
Хто ти тут? Вона справді - талант!"
Хоч тендітна, а Муза - гігант,
Не рівняюсь - це Лесі посвята!
Ще живе між лісів її Мавка,
Ще Лукаш їй співає пісні,
Я ще чула не раз навесні:
Як гукає Чугайстер завзято.
Про кохання писала не раз,
Я, звичайно, як Леся не вмію,
Та кохати як Мавка зумію,
А над справжнім безсилий і час.
Скільки літ проминуло, а все ж,
Її слово живе й буде жити,
Вона сіяла слово, мов квіти:
Їм немає кордонів та меж.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905979
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2021
автор: синяк