Недовго, й зотліє знов,
пожухне, як пелюсток.
Коли ти пером споров
всю голову від кісток
до думки, – як батерфляйс
випурхували слова.
У декотрих ти зав'яз,
а інші ділив на два.
За лезом Оккама, знай,
усе тут було просте:
і спалений в попіл рай,
і місце під друк пусте,
і ставлення до причин,
і наслідків перший збір.
По факту – усе чин-чин.
По вірі – всього лиш вір!
Недовго, й зійдуть на штрих
диктанти кардіограм,
відразою до відлиг
заниє надбрівний шрам
і вимовиш щось про лють,
з метеликом на губах.
Послухай, якщо по суті, –
в тобі не існує страху!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2021
автор: шепт