[youtube]https://youtu.be/mLqPS6oBJ2s[/youtube]
Опадають роки падолистом,
Жовтим листом на землю падуть.
Рікою життя мого невпинно,
В даль років тихо біжуть.
Роки мої, ви як бистрі коні,
Роки мої, моє здобуття.
Чому ви в мене не на припоні,
А біжите кудись в забуття.
Багряним килимом постелились,
Сивиною- снігом притрусились.
Щорік мене покидаєте
Назад до мене не вертаєте.
Гов! Тпру! Сиві коні зупиніться!
Не спішіть швидко так вдалину.
Постійте трохи! Хай відпочину!
Назад хоч на мить вас поверну.
Не слухають мене сиві коні,
Назад наказано їм не вертать.
Я тепер в їхньому полоні,
А минуле лиш можу згадать.
Згадать ті карі радісні очі,
Щасливу усмішку на лиці.
Аромат саду опівночі,
Твою ніжну руку в моїй руці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2021
автор: dashavsky