ОЙ, НЕ ЗНАЮ…

Двадцять  -  це  під  ногами  земля
Загориться  й  палає,  палає,
Це  коли  на  руках  немовля
Й  щасливішої  жінки  немає...

Доля  стеле  ясні  рушники,
Але  топчеш,  до  всього  звикаєш,
Час  летить,  бешкетливий  такий
І  ховається,  потім  зникає...

В  тридцять  -  у  позолоті  роки,
Та  не  кожен,  на  жаль,  розуміє,
Навіть  в  сорок  -  усе  навпаки,
Ніж  у  юності  щедро  намрієш...

В  п'ятдесят  -  перестиглі  поля,
Вже  по-іншому  землі  палають...
А  близьке  -  все  здаля,  все  здаля...
В  шістдесят  -  ой,  не  знаю,  не  знаю...

                         -                    -                    -

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2021
автор: Наташа Марос